Азійськими тиграми називають швидкозростаючі економіки Сінгапуру, Гонконгу, Південної Кореї і Тайваню. Ці країни послідовно підтримували високі темпи економічного зростання від 60-х років минулого століття.
Протягом 57 років (від 1960 до 2017 року) економіки Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваню та Гонконгу в середньому зростали на 9,5% щорічно. Для порівняння світова економіка у цей період зростала на 4,5% щорічно.
Номінальний ВВП країн — азійських тигрів, млрд дол.
Джерело: World Bank
У період реформ, з 1961 по 1970 рік, середньорічний темп зростання економік країн-азійських тигрів становив 9,2 %. А номінальний ВВП Гонконгу, Сінгапуру, Південної Кореї і Тайваню збільшився майже в 3 рази.
У чому ж успіх країн — азійських тигрів?
Гонконг
У 50-х роках ХХ ст. Гонконг став першою країною Східної Азії, яка залучила іноземний капітал за рахунок дешевої робочої сили і сприятливої податкової політики — відсутністю ПДВ, митних зборів, податку на дивіденди й соціальних внесків, низьким податком на прибуток.
У 1970—1980-і роки почався будівельний бум: транспортна інфраструктура, залізниці, хмарочоси, житлові будинки. У період з 1961 по 1997 рік ВВП Гонконгу збільшився в 180 разів, і країна стала однією з найбагатших у світі.
Основні особливості економічної моделі Гонконгу:
1. Сильна політична влада
Держава із сильною владою бере на себе роль послідовного провідника ринкової політики. Функції держави щодо бізнес-сектору: громадський порядок; мінімальне втручання в приватні справи; створення правового середовища, яке сприяє підприємницькій діяльності;
2. Державне невтручання в економіку
Гонконг посідає першу позицію в рейтингу економічної свободи, що забезпечено невтручанням держави в ринкові процеси, за винятком таких ситуацій: тенденція до монополізації галузі; утворення природних монополій; створення суспільних благ;
3. Експортоорієнтованість
Експортоорієнтованість Гонконгу була досягнута шляхом залучення іноземного капіталу та прискореної індустріалізації. Поява іноземних дочірніх компаній і філій відкрила доступ до інвестиційного ресурсу, а також стимулювала гонконгських виробників впроваджувати міжнародні стандарти. Це уможливило завойовування міжнародних ринків. Експортну стратегію Гонконгу характеризують такі аспекти: спочатку освоєння ринків свого регіону, а потім вихід на ринки промислово розвинених країн.
Південна Корея
Протягом 1960-х років ВВП на душу населення Південної Кореї був подібний до найбідніших країн Африки й Азії. Однак у наступні десятиліття Південна Корея почала переходити від аграрної економіки до індустріальної та інноваційної, включаючи розвиток робототехніки та інформаційно-комп'ютерних технологій. У період з 1962 по 1995 рік економіка Південної Кореї зростала в середньому на 10% щорічно, що дозволило їй стати азійським тигром.
У 1961 році до влади прийшов Пак Чон Хі і став «батьком» південнокорейського «економічного дива». За його правління було введено планову економіку. Метою першої п'ятирічки стали побудова ефективної промислової системи, а також розвиток електроенергетики, хімічної, нафтохімічної та цементної промисловості.
Успіх корейських реформ полягає в залученні іноземного капіталу, в основному - безповоротної допомоги США та Японії.
Міжнародна допомога на розвиток економіки Південної Кореї, % ВВП
Джерело: World Bank
Головними особливостями реформ Пак Чон Хі були:
1. Диктатура і планова економіка. Держава здійснювала жорстке втручання в економіку і підприємницьку діяльність.
2. Масштабна націоналізація. Зокрема вся банківська система перейшла під контроль держави. Також зберігався контроль над транспортною інфраструктурою, енергетикою та водопостачанням.
3. Стимулювання малого й середнього бізнесу, об'єднання малих підприємств у великі промислові групи (чеболі). Виробники готової продукції отримували від держави субсидії й замовлення, податки для бізнесу знижувалися. Преференції надавалися тільки найуспішнішим підприємствам — таким чином у Кореї стимулювали конкуренцію. Так виникали промислові об'єднання і групи — чеболі. Наприклад, Samsung, LG, Hyundai, Daewoo.
4. Експортоорієнтованість. Кредитування і субсидування корейських експортерів. Кредитували експортерів як держава, так і іноземні банки під державні гарантії.
Сінгапур
Як і в Гонконзі, у Сінгапурі бурхливе економічне зростання ознаменувалося розвитком бізнесу. Сьогодні Сінгапур — один із провідних економічних, фінансових і торгових центрів світу.
Своїм успішним розвитком Сінгапур зобов'язаний ініціатору загальнодержавних реформ Лі Куан Ю.
Головні особливості сінгапурського «економічного дива» такі:
1. Політична влада
Основним завданням уряду Сінгапуру було становлення успішної держави, що було неможливим без жорсткої державної влади — диктатури. Першим кроком до успіху було ухвалення довгострокової стратегії економічного розвитку, яка вирішувала три завдання: індустріалізацію, залучення іноземних інвестицій, розвиток транспортної інфраструктури.
2. Боротьба з корупцією
Лі Куан Ю створив спеціальний антикорупційний орган. Щоб запобігти появі корупційних схем, а також позбутися багатозначності законів, у Сінгапурі було максимально спрощено всі закони, особливо податкові. Більшість видів ліцензій і дозволів було скасовано. Зарплати державних службовців прирівнювалися до зарплат у великих компаніях.
3. Податкова політика
В умовах конкурентної боротьби Сінгапур сфокусувався на формуванні конкурентоспроможності шляхом стимулювання залучення іноземного капіталу. Основним інструментом стала податкова політика, а саме звільнення від сплати мита і податку на прибуток для підприємств нафтопереробної і легкої промисловості, суднобудування, електроніки та високих технологій.
4. Транспортна інфраструктура за рахунок внутрішніх коштів
Цю стратегію дозволили реалізувати два механізми. Перший — сувора політика уряду і ефективне управління бюджетними коштами. Другий — уряд зобов'язав працівників і роботодавців формувати заощадження, відсоток від яких направляти в Центральний резервний фонд (Central Providence Fund).
Тайвань
Тайвань процвітав упродовж 40 років, попри складні відносини з материковим Китаєм. Серед азійських тигрів Тайвань не найбагатший, але він показав суттєві темпи зростання економіки.
Перевтілення Тайваню з аграрної країни на інноваційну відбувалося поступово. Перша реформа, яка дала поштовх розвитку малого бізнесу, — земельна. Поява ринку землі сприяло появі малих приватних фермерських господарств, а капітал, залучений у результаті купівлі/продажу землі, інвестувався в промисловість і торгівлю.
Наступним кроком був розвиток середньо- і високотехнологічної промисловості. Для цього було створено спеціальні економічні, індустріальні зони, де сьогодні зосереджені великі корпорації.
Відмінними рисами економічної модернізації були поступовість, ненасильницький характер конкретних заходів, урахування національних традицій. Чинниками тайванського економічного дива стали: економічна стратегія і пріоритети розвитку, домінування малого й середнього бізнесу, професійна підготовка населення, сприятливий бізнес-клімат.
Підбиваючи підсумки досвіду країн — азійських тигрів, важливо зазначити, що на відміну від Гонконгу в Сінгапурі та Південній Кореї здійснювалося жорстке державне втручання в економіку.
Спільні риси усіх країн: значний приплив американського капіталу (у вигляді інвестицій, безповоротної допомоги); створення сприятливого бізнес-клімату для резидентів і нерезидентів; інвестиції та експорт, які стали основною базою економічного зростання.
Рецепт для України
1. Консенсус політичних сил і народу України в питаннях економічного розвитку держави як пріоритет, що стимулює всі інші сектори економіки.
2. Партнерська підтримка з боку глобальних гравців (США, Китаю, ЄС), заснована на спільних економічних інтересах. Наприклад, реалізація інфраструктурних, енергетичних, інноваційних, виробничих проектів. Успіх Кореї базувався на безповоротній допомозі США і Японії. Сінгапур і Гонконг залучили прямі іноземні інвестиції для формування високотехнологічної економіки.
3. Створення ефективної судової системи: взаємодія всіх антикорупційних органів у процесі розслідування корупційних злочинів і судового покарання винних.
4. Проведення земельної реформи, яка дасть поштовх розвитку не тільки АПК, але й інших галузей економіки (за прикладом Тайваню). За оцінками UIF, земельна реформа дозволить залучити в економіку України до 50 млрд дол. інвестицій.
5. Стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу (за прикладом Південної Кореї і Тайваню).