Головні інструменти для досягнення візії

1. Перезавантаження державної системи:

  • узгодження й підписання українцями нового суспільного договору, який визначає мету існування держави, а також права і обов'язки українців, що живуть в країні;
  • ухвалення нової Конституції;
  • створення нових, сильних інститутів замість старих, з новими цілями, функціоналом, співробітниками, технологіями;
  • створення ефективної та справедливої системи правосуддя. Захист права власності;
  • зниження ролі держави в економіці. Дерегуляція. Автоматизація державних процесів і рішень (там, де це можливо).

Нині понад 90 % українських інститутів влади — правонаступники радянських, із тими самими процедурами, професійною етикою, філософією праці, ставленням до бюджетних коштів і платників податків. Українці — ресурс для них, а не навпаки.

Упродовж 2020—2021ЕЕ необхідно ліквідувати всі без винятку наявні держоргани. Створити на їх місці нові інституції з обмеженим функціоналом, новими кадрами, ринковими зарплатами, націлені на надання громадянам державного сервісу високого рівня.

В Україні мають бути дієві закони та правила. Необхідні завершення судової реформи, дотримання рівності всіх перед законом. Якщо в державі не буде гарантії забезпечення права власності, жоден великий інвестор в Україну не прийде.

Від 2020Е на місці всіх регульованих сегментів мають бути сформовані ринкові інститути, з ринковими принципами ціноутворення, ліквідовані штучно створені бар'єри входження в ринок, спрощені процедури отримання дозвільної документації, ліцензій.

2. Змінення фіскальної політики (податкова лібералізація)

Функція податків має бути переорієнтована з фіскальної на фіскальну - стимулювальну.

Головний принцип нової податкової системи — оподаткування споживання. Це означає, що податки стягуються тільки з громадян і тих кінцевих бенефіціарів бізнесу, які перебувають не в Україні і виводять гроші з країни (нерезидентів України). Усе, що йде на розвиток, не оподатковується.

Принципи податкової політики:

  • стимулювання розвитку бізнесу: заміна податку на прибуток податком на виведений капітал (ПнВК); надання податкових пільг для R&D-центрів і преференцій для інвестицій в інновації та нові сектори економіки; зниження мита на імпорт високотехнологічного обладнання за умови відсутності українських відповідників;
  • прозорість і простота сплати податків (заміна ПДВ на податок з продажу);
  • єдиний підхід до всіх платників податків (ПДФО з зарплати та інших доходів, ПнВК — єдина ставка для всіх);
  • пріоритет інтересу громадян/бізнесу над державою;
  • поступове зниження фіскального навантаження на економіку у 2 рази до 2030Е.

По суті, уся Україна перетвориться на єдину вільну економічну територію (країну без податків для бізнесу).

Тільки платники податків зможуть мати права в Україні, доступні її громадянам. Громадяни мають усвідомлювати, скільки податків вони платять і який сервіс від держави отримують взамін, — це мотивуватиме платити ці податки. Функція держави повинна бути перетворена на сервісну.

3. Валютна лібералізація: зняття обмежень, вільне пересування капіталу. Це базова умова для припливу іноземних інвестицій, перенесення виробництв міжнародних корпорацій в Україну.

4. Приватизація

Державні підприємства в нинішній системі — це майданчик для корупції, «розпилювання» бюджетних коштів. Частина з них прибуткові, але внаслідок виведення грошових потоків на користь окремих осіб ці компанії не інвестують у свій розвиток. Українська економіка втрачає інвестиції.

Приватизація дозволить компаніям залучити додатковий інвестиційний ресурс, отримати доступ до нових технологій і більш ефективного менеджменту.

5. Державно-приватне партнерство (ДПП)

ДПП — це один з найефективніших інструментів залучення інвестицій у тих сферах, де термін окупності інвестпроектів перевищує 10—15 років, де потрібні дешевий довгостроковий кредитний ресурс і гарантії з боку держави. Насамперед це стосується сектору транспортної інфраструктури (концесія аеропортів, доріг, портового господарства) і енергетичного сектору (будівництво заводу з виготовлення ядерного палива).

6. Вільні економічні території. Території з пільговим інвестиційним режимом.

За оцінками експертів Інституту, найефективнішими в Україні можуть стати такі типи територій з пільговим податковим режимом:

  • спеціальні індустріальні території (у депресивних регіонах країни з промисловим потенціалом — Запорізька, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Черкаська, Дніпропетровська області);
  • спеціальні експортні території, які доцільно організовувати в прикордонних областях України: Волинській, Закарпатській, Чернігівській, Чернівецькій, Херсонській. Головна мета функціонування таких територій — сприяння промисловому й комерційному експорту;
  • спеціальні високотехнологічні території (у локаціях з потужним інноваційним потенціалом: Києві, Харкові, Дніпрі, Львові).

7. Реформування системи освіти й забезпечення кадрами

В Україні необхідно відкривати нові університети, розвивати дистанційне навчання, вводити нові спеціальності, причому віддавати провідну роль в цьому процесі приватним інвесторам і приватним замовникам, які краще за державу розуміють кон'юнктуру ринку. Навчальні заклади мають готувати дітей до нового технологічного устрою, розвивати їхній творчий потенціал, навчати тих наук, які дозволять їм «вбудуватися» в новий інноваційний світ і самореалізуватися в ньому.

8. Створення державних агенцій та торгово-економічних місій, які сприятимуть формуванню нового іміджу України у світі

Якщо ми хочемо змінити місце і роль України на міжнародній мапі, то маємо сформувати новий імідж української економіки і українців у світі. Це зона відповідальності політичних еліт: перших осіб держави, представників інститутів зовнішньої політики.

Вони повинні презентувати Україну міжнародним інвесторам, демонструвати тизери найбільших інвестпроектів, якісно опрацьовані ТЕО, сприяти українському бізнесу в просуванні його продукції на зовнішні ринки.