1. Перезавантаження державної системи:
- узгодження й підписання українцями нового суспільного договору, який визначає мету існування держави, а також права і обов'язки українців, що живуть в країні;
- ухвалення нової Конституції;
- створення нових, сильних інститутів замість старих, з новими цілями, функціоналом, співробітниками, технологіями;
- створення ефективної та справедливої системи правосуддя. Захист права власності;
- зниження ролі держави в економіці. Дерегуляція. Автоматизація державних процесів і рішень (там, де це можливо).
Нині понад 90 % українських інститутів влади — правонаступники радянських, із тими самими процедурами, професійною етикою, філософією праці, ставленням до бюджетних коштів і платників податків. Українці — ресурс для них, а не навпаки.
Упродовж 2020—2021ЕЕ необхідно ліквідувати всі без винятку наявні держоргани. Створити на їх місці нові інституції з обмеженим функціоналом, новими кадрами, ринковими зарплатами, націлені на надання громадянам державного сервісу високого рівня.
В Україні мають бути дієві закони та правила. Необхідні завершення судової реформи, дотримання рівності всіх перед законом. Якщо в державі не буде гарантії забезпечення права власності, жоден великий інвестор в Україну не прийде.
Від 2020Е на місці всіх регульованих сегментів мають бути сформовані ринкові інститути, з ринковими принципами ціноутворення, ліквідовані штучно створені бар'єри входження в ринок, спрощені процедури отримання дозвільної документації, ліцензій.
2. Змінення фіскальної політики (податкова лібералізація)
Функція податків має бути переорієнтована з фіскальної на фіскальну - стимулювальну.
Головний принцип нової податкової системи — оподаткування споживання. Це означає, що податки стягуються тільки з громадян і тих кінцевих бенефіціарів бізнесу, які перебувають не в Україні і виводять гроші з країни (нерезидентів України). Усе, що йде на розвиток, не оподатковується.
Принципи податкової політики:
- стимулювання розвитку бізнесу: заміна податку на прибуток податком на виведений капітал (ПнВК); надання податкових пільг для R&D-центрів і преференцій для інвестицій в інновації та нові сектори економіки; зниження мита на імпорт високотехнологічного обладнання за умови відсутності українських відповідників;
- прозорість і простота сплати податків (заміна ПДВ на податок з продажу);
- єдиний підхід до всіх платників податків (ПДФО з зарплати та інших доходів, ПнВК — єдина ставка для всіх);
- пріоритет інтересу громадян/бізнесу над державою;
- поступове зниження фіскального навантаження на економіку у 2 рази до 2030Е.
По суті, уся Україна перетвориться на єдину вільну економічну територію (країну без податків для бізнесу).
Тільки платники податків зможуть мати права в Україні, доступні її громадянам. Громадяни мають усвідомлювати, скільки податків вони платять і який сервіс від держави отримують взамін, — це мотивуватиме платити ці податки. Функція держави повинна бути перетворена на сервісну.
3. Валютна лібералізація: зняття обмежень, вільне пересування капіталу. Це базова умова для припливу іноземних інвестицій, перенесення виробництв міжнародних корпорацій в Україну.
4. Приватизація
Державні підприємства в нинішній системі — це майданчик для корупції, «розпилювання» бюджетних коштів. Частина з них прибуткові, але внаслідок виведення грошових потоків на користь окремих осіб ці компанії не інвестують у свій розвиток. Українська економіка втрачає інвестиції.
Приватизація дозволить компаніям залучити додатковий інвестиційний ресурс, отримати доступ до нових технологій і більш ефективного менеджменту.
5. Державно-приватне партнерство (ДПП)
ДПП — це один з найефективніших інструментів залучення інвестицій у тих сферах, де термін окупності інвестпроектів перевищує 10—15 років, де потрібні дешевий довгостроковий кредитний ресурс і гарантії з боку держави. Насамперед це стосується сектору транспортної інфраструктури (концесія аеропортів, доріг, портового господарства) і енергетичного сектору (будівництво заводу з виготовлення ядерного палива).
6. Вільні економічні території. Території з пільговим інвестиційним режимом.
За оцінками експертів Інституту, найефективнішими в Україні можуть стати такі типи територій з пільговим податковим режимом:
- спеціальні індустріальні території (у депресивних регіонах країни з промисловим потенціалом — Запорізька, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Черкаська, Дніпропетровська області);
- спеціальні експортні території, які доцільно організовувати в прикордонних областях України: Волинській, Закарпатській, Чернігівській, Чернівецькій, Херсонській. Головна мета функціонування таких територій — сприяння промисловому й комерційному експорту;
- спеціальні високотехнологічні території (у локаціях з потужним інноваційним потенціалом: Києві, Харкові, Дніпрі, Львові).
7. Реформування системи освіти й забезпечення кадрами
В Україні необхідно відкривати нові університети, розвивати дистанційне навчання, вводити нові спеціальності, причому віддавати провідну роль в цьому процесі приватним інвесторам і приватним замовникам, які краще за державу розуміють кон'юнктуру ринку. Навчальні заклади мають готувати дітей до нового технологічного устрою, розвивати їхній творчий потенціал, навчати тих наук, які дозволять їм «вбудуватися» в новий інноваційний світ і самореалізуватися в ньому.
8. Створення державних агенцій та торгово-економічних місій, які сприятимуть формуванню нового іміджу України у світі
Якщо ми хочемо змінити місце і роль України на міжнародній мапі, то маємо сформувати новий імідж української економіки і українців у світі. Це зона відповідальності політичних еліт: перших осіб держави, представників інститутів зовнішньої політики.
Вони повинні презентувати Україну міжнародним інвесторам, демонструвати тизери найбільших інвестпроектів, якісно опрацьовані ТЕО, сприяти українському бізнесу в просуванні його продукції на зовнішні ринки.